ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
Основні принципи організації психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами:
- пріоритет інтересів і потреб учнів;
- неперервність супроводу;
- мультидисциплінарність.
Організація психологічного супроводу дітей потребує проведення необхідних заходів, а саме:
1. Діагностика рівня розвитку дітей (виявлення індивідуальних особливостей психічного, фізичного, інтелектуального розвитку; рівня розвитку психічних процесів; діагностики соціальної зрілості, інтелекту, стилю взаємодії педагогів і батьків з дитиною).
2. Оформлення документації для здійснення психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами:
- створення банку даних дітей відповідно до особливостей та наявних порушень;
- оформлення індивідуальної картки психолого-педагогічного діагностування;
- наявність копії форми ІПР, що видається МСЕК і ЛКК;
- складання соціального паспорта сім’ї, в якій виховується дитина;
- розробка та затвердження тематичного плану програми індивідуальної корекційно-розвивальної роботи;
- розробка рекомендацій для педагогів і батьків.
3. Створення власної навчально-методичної та інформаційної бази (банк даних корекційних, навчальних і виховних програм).
4. Моніторинг результативності.
5. Виявлення і прогнозування можливих проблем, серед яких можуть бути наступні:
- виникнення супротиву новому середовищу з боку дитини;
- виникнення внутрішніх і зовнішніх конфліктів між педагогом і дитиною, педагогом і батьками.
6. Розробка шляхів корекції можливих негативних наслідків:
- планування резерву часу для перегляду спланованих форм, методів, прийомів роботи з дітьми та їх батьками;
- реорганізація індивідуальних психолого-педагогічних програм супроводу дітей, які виявляють відповідні проблеми;
- відстеження результативності впроваджених змін.
Робота психолога з дітьми з особливими потребами охоплює низку проблем:
- низька самооцінка, невпевненість у собі;
- тривожність, наявність страхів;
- труднощі процесу комунікації;
- нестабільність психоемоційного стану;
- розбалансування саморегуляції;
- дезадаптація;
- почуття залежності від оточуючих;
- почуття безнадійності, приреченості та ін.
У межах діагностичної роботи психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами пропонуються для використання такі психодіагностичні методики:
ЗДАТНІСТЬ ЗОСЕРЕДЖУВАТИСЬ:
- ”Коректурна спроба” - дослідження здатності до концентрації уваги, її стійкості, переключення, розумова працездатність.
- ”Рахунок по Крепеліну” - вивчення психічного темпу, коливань уваги, переключення, працездатність.
- ”Таблиці Шульте” – діагностика обсягу, швидкості орієнтовно-пошукової діяльності, працездатність.
АНАЛІЗУВАННЯ ПРЕДМЕТІВ:
- “Розрізні малюнки” - встановлення здатності запам’ятовувати і відтворювати просторову структуру цілого предметного зображення з 2-6 частин.
- “Виділення суттєвих ознак” – дозволяє відрізняти суттєві ознаки від несуттєвих та робити висновки про логічність суджень.
- Субтест “Практичний аналіз” (тест вербального інтелекту Й. Ставело) – дослідження загальної поінформованості й розуміння змісту прислів’їв).
- Субтест “Виключення” – здатність виділяти загальні ознаки і властивості предметів чи понять й уміння порівнювати їх - здатність до аналітико-синтетичної діяльності.
ВСТАНОВЛЕННЯ СХОЖОГО/ ВІДМІННОГО:
- ”Тест шкільної зрілості” (вербальне мислення).
- Тест Векслера – визначення загального рівня розвитку дитини.
- “Прогресивні матриці Равена” (невербальний варіант – визначення рівня розвитку аналітико-синтетичних умінь).
УЗАГАЛЬНЕННЯ:
- ”Вилучення четвертого зайвого”- сформованість наочно-образного мислення, процесів узагальнення, уміння відрізняти суттєві ознаки від несуттєвих.
- Субтест “Узагальнення” (тест вербального інтелекту Й. Ставело) визначення орієнтації у знаннях про навколишню дійсність.
- Субтест “Визначення антонімів” – вибір логічної протилежності.
ЗДІЙСНЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ:
- “Класифікація понять” ( в модифікації Л.С.Виготського, Б.В.Зейгарник, Ю.Ф.Полякова) – дослідження рівня процесу аналізу й синтезу, послідовність суджень дітей дошкільного і шкільного віку (40 малюнків).
- Групування предметів за родовими та функціональними ознаками.
- Групування предметів за 2-3 ознаками (колір, величина, форма).
ПЕРЕНЕСЕННЯ ВМІННЯ В НОВІ ПІЗНАВАЛЬНІ СИТУАЦІЇ:
- Методика Г.Россолімо – обстеження розуміння змісту ситуації, наявність елементарних уявлень, можливість використання минулого досвіду.
УМОВИВОДИ:
- Тест “Словесні ряди”- рівень розвитку логічного мислення.
- 2.Тест “Числові ряди” – рівень розвитку логічного мислення.
- 3. Субтест “Математична логіка” (тест вербального інтелекту Й.Ставело).
ЗДАТНІСТЬ МІРКУВАТИ, ВСТАНОВЛЮВАТИ ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВІ ЗВ’ЯЗКИ:
- “Прості аналогії” – розуміння логічних зв’язків та співвідношень між поняттями; діагностика порушень послідовності суджень та інертності психічних процесів.
- Тест Кеттела ( вимір інтелекту дітей 6-літнього віку).
- Тест вербального мислення Керна-Йірасека.
- Шкільний тест розумового розвитку.
САМООЦІНКА, НЕВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ:
- Методика М. Куна.
- Методика С.А. Будассі.
- Методика Дембо-Рубінштейна.
ТРИВОЖНІСТЬ, НАЯВНІСТЬ СТРАХІВ:
- Тест шкільної тривожності (Ю. Ф. Пачковського, І. О. Корнієнко).
- Методика дослідження тривожності Спілбергера.
- Методика соціально-ситуаційної тривожності О. Кондаша.
МОТИВАЦІЯ
- Дослідження мотивації досягнення (А. Мехрабіан).
- Проективна методика мотивації досягнення успіху та уникнення невдач (Х. Гекхаузен).
- Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху (Т. Елерс).
ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН
- Опитувальник САН.
- Шкала кольорового діапазону Лутошкіна.
- Шкала зниженого настрою – субдепресії.
ДЕПРЕСИВНИЙ СТАН, НЕВРОТИЗАЦІЯ
- Діагностика рівня невротизації Л.І. Вассермана.
- Експрес діагностика невроза К. Хека і Х. Хесса;
- Диференційна діагностика депресивних станів А. Жмурова.
- Депрескоп
ДЕЗАДАПТАЦІЯ
- Методика діагностики дезадаптації «Карта спостережень» Д. Скотта.
- Опитувальник А.В. Фурмана «Наскільки адаптований ти до життя»
ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ
- Методика “Ціннісні орієнтації” М. Рокича.
- Методика діагностики спрямованості особистості А. Басса.
ФРУСТРАЦІЯ, АГРЕСИВНІСТЬ
- Діагностика самооцінки психічних станів по Г. Айзенку.
- Методика діагностики показників і форм агресії А. Басса й А. Даркі.
- Тест фрустрації С. Розенцвейга.
- Методика вивчення схильності до суїцидальної поведінки (методика М. Горської)
У роботі з дітьми з особливими потребами з метою корекції поведінки та особистісних проявів організовуються:
- Заняття з розвитку комунікативних навичок, ефективної соціальної взаємодії.
- Заняття з підвищення впевненості в собі.
- Заняття з зниження тривожності та подолання страхів.
- Заняття з розвитку навичок емоційної саморегуляції.
- Заняття з розвитку креативності.
- Заняття з розвитку асертивності.
За матеріалами: