Як вдома працювати з дитиною з аутизмом?

Питання, яке найчастіше звучить від батьків – з чого почати? Ми починаємо з усунення шкідливих факторів навколишнього середовища які заважають розвитку – наприклад, надмірної стимуляції зображеннями (скорочення до мінімуму перегляду телевізора, використання планшета або смартфона). Наступною необхідною дією є пошук досвідченого терапевта в роботі з дітьми з аутизмом та спільне визначення цілей терапії. Знання того, чого ви хочете досягти, допоможуть легше підібрати методи корекції та конкретні дії. Терапевт розробить індивідуальні вправи (етапи роботи) і покаже вам, як використовувати різні засоби.

Найбільш часто формульована батьками мета “Я хочу, щоб моя дитина говорила”, “щоб мій син розумів нас і міг спілкуватися з нами” – тобто мовний розвиток. Наприклад, ефективним способом розвитку мови у дітей з порушеннями розвитку є раннє навчання читанню. Діти з аутизмом вчаться розумінню і спонтанному спілкуванню через читання.

Щоденник

 Безцінною технікою у формуванні розуміння і спілкування у дитини є ведення щоденника подій. Щоденник – це книга про дитину і для дитини. Дорослий вклеює фотографії дитини в різних ситуаціях і підписує їх. Потім, переглядаючи  щоденник разом з дитиною, він говорить про те, що вони разом бачать, задає питання, підтримує відповіді. Для дитини щоденник подій є привабливий, оскільки він відноситься до  неї самої, важливих для неї місць і ситуацій і заохочує до розмови. Бо хто не любить говорити про себе, повертатися до приємних ситуацій, нарешті хвалитися.

 ПОВТОРЕННЯ- РОЗУМІННЯ- НАЗИВАННЯ

 Введення перших слів дитині, яка не говорить повинно бути запрограмованим і повинно починатися зі слів (напів семантичних) найближчих дитині. Повинно здійснюватися за схемою, ПОВТОРЕННЯ-РОЗУМІННЯ-НАЗИВАННЯ. Ми показуємо дитині предмет (зображення), називаючи його; ми очікуємо, що дитина повторить, потім ми запитуємо, де, наприклад, ведмедик, очікуючи, що дитина скаже; наступний етап-це питання – що це? В разі, якщо дитина не скаже, ми підтримуємо її, щоб показала на предмет пальцем. Це дуже важлива стратегія моделювання поведінки, яку ми хочемо отримати, і спосіб побудувати розуміння дитиною.

 Рядки і послідовності

 Програмування розвитку мови має відбуватися в наборі допоміжних дій. Розуміння мови і мовлення – це функція лівої півкулі мозку, тому дуже важливими є стратегії для підтримки її функціонування. Відмінним способом підтримки розвитку механізмів, які впливають на роботу лівої півкулі – це вправи з укладання рядків і послідовностей. Ми починаємо з наслідування дитиною якогось ряду з предметів,  представленого дорослим, наступними етапами є продовження розпочатого ряду або послідовності і доповнення, тобто, додавання відсутніх елементів у розкладці. Ці вправи мають великий вплив на розуміння мови і планування висловлювання.

 Подібності та відмінності

 Лівопівкулева стратегія – також здатність бачити взаємозв’язки між предметами, словами, значеннями, тобто сприйняття відмінностей.

Аналіз і зоровий синтез

 Необхідно розвивати всі сфери, тому, що мова дитини не формується у вакуумі. Дуже важливим аспектом є вправи із зорового сприйняття, так, щоб дитина вчилася розпізнавати предмети дійсності та їх графічні представлення (фото, картинки схеми). Це шлях до розвитку символізації, в тому числі мовлення, тому що слова є знаками, символами, використовувати визначення реальних речей і станів.

 Взаємозв’язок і причинно-наслідкове мислення

 Розуміння ситуацій і міжособистісних відносин, просторових і часових залежностей має відпрацьовуватися кожен день за рахунок реальної участі дитини в соціальних ситуаціях, формування розуміння команд і наслідування діяльності дорослих. Цьому не можна натренуватися в кабінеті терапевта – це завдання для батьків.  Свідомо батьки повинні “втягувати” дитину у виконання спільних дій – від завантаження білизни в пральну машину, через спільне приготування їжі та прибирання, до веселої тематичної гри, тобто гри в щось, де батьки повинні взяти на себе ініціативу і показати дитині, як можна грати певними іграшками або предметами. Це безцінні в терапії дитини з аутизмом ситуації, тому що їх супроводжує жива мова: батько доручає, називає, розповідає – а коли це відбувається в певній ситуації слова перестають бути звуком, набувають сенсу. Ці дії можуть і повинні підтримуватися певними вправами, виконуваними під час терапії.

Послідовний терапевтичний підхід

Поняття “організація навколишнього середовища” також відноситься до однаковості терапевтичного підходу вдома, в дитячому садку або в школі і під час терапії, в якій бере участь дитина. Все більше число установ використовує нейробіологічний підхід, пропонований Краківською школою професора Джагола Цизенского Jagody, що створює батькам можливість перевірити свої власні дії в контакті з навченими терапевтами.

Виховуючи дитину з аутизмом, батьки не повинні забувати, що це перш за все дитина, і що, крім спеціалізованої терапії потребує також типового дитинства: веселощів з батьками, виходів на дитячі майданчики і обов’язків, відповідних віку. Для дітей з цілісними порушеннями розвитку це необхідні компоненти терапії! Забезпечення дитині кілька годин індивідуальної терапії в тиждень, в різних місцях і з різними терапевтами, може дати зворотній ефект і не тільки зменшити домашній бюджет, але і ускладнити дитині вихід із розладів.

Запропонована схема поведінки для батьків дітей з аутизмом:

•  Знайти фахівця, якому ви зможете довіряти і який зробить функціональну діагностику, тобто оцінку рівня розвитку дитини в різних сферах;
•  Сформулювати цілі і встановити разом з терапевтом мету терапії – з неї логічно випливають шляхи дії;
•  Отримати програму терапії, розписану на окремі вправи для виконання вдома;
•  Паралельно перевіряйте здоров’я дитини, треба виключити медичні фактори, які заважають розвитку дитини. А саме – проблеми ЖКТ, генетичні порушення, проблеми зі сном, неврологічні проблеми, органічне ураження мозку, епілепсія, порушення моторики порушення сенсорної інтеграції тощо. Перевірте, чи потрібен вам біомед та дієта.
•  Використовуйте свідомий спосіб “включення” дитини в сімейне життя і навчайте наслідуванню і взаємодії;
•  Відпрацьовуйте побутові навички.

 Шукайте друзів, не замикайтеся вдома. Привчайте дитину відвідувати місця громадського користування.

Корекція рухової сфери дитини із ДЦП вдома

Корекція рухової сфери дитини із ДЦП вдома передбачає:     

• реалізацію ортопедичного режиму;
• проведення корекційних вправ у спеціально облаштованому спортивному куточку;
• підтримку рухової активності впродовж занять;
• залучення батьків до спільного проведення комплексу фізичних вправ.

Ортопедичний режим під час занять забезпечує правильну посадку учня за партою, столом, враховуючи положення рук, ніг, спини, голови, тулуба. Для цього використовуються пристосування для фіксації на робочому місці кисті руки, ліктя, передпліччя, стопи, гомілки, стегна дитини. Для кожного учня підбираються оптимальні допоміжні засоби, які поліпшують функціональні вміння, необхідні для навчання та повсякденного життя. До них належать: бандажі, корсети, фіксатори, спеціальні ортопедичні апарати для покращення пересування та утримання тіла й кінцівок у правильному положенні. Для поліпшення функцій ніг за рекомендаціями лікарів використовуються ортези, тутори, ортопедичне взуття, устілки, супінатори. Із засобів пересування — па-лиці, милиці, ходунки (передньоопорні, чотирьохопорні, двохколісні, чотирьохколісні), спеціальні візки. 

При облаштуванні індивідуального спортивного куточка слід дотримуватися рекомендацій лікаря, інструктора ЛФК, вчителя фізкультури з урахуванням ступеня та форми ДЦП. Бажано, щоб в ньому були спортивна драбина, велотренажер, килим для релаксації, м’ячі, іграшки тощо.Виконання корекційних вправ з дітьми проводяться під час фізкультпауз (5 хв.) після 20 хв. уроку чи виконання домашнього завдання. Так знімається фізична напруженість та активізуються рухи учня. Вправи забезпечують розвиток координації рухів, рівноваги, корекцію тонусу м’язів рук та ніг, способів пересування, які учень не може опанувати самостійно. Рекомендовано виконання вправ під музичний супровід, адже ефективність ритмічної стимуляції доведено дослідженнями багатьох психологів. 

Індивідуальні корекційні вправи застосовуються для розвитку порушених рухових систем, характерних для певної форми ДЦП. Наприклад, при спастичній диплегії(тетрапарезі) руки учня уражені менше, ніж ноги. Тонус м’язів кінцівок підвищений. За відсутності своєчасної допомоги розвиватимуться контрактури (стійке обмеження не лише активних, а й пасивних рухів суглобів). Тому потрібно стежити, щоб дитина не перебувала в одному положенні більше 25 хвилин. Під час фізкультпаузи їй рекомендовано лягти на килим для релаксації, виконати вправи для рук та ніг, після чого продовжити навчання.

При гіперкінетичній формі головною причиною рухових порушень є мимовільні невимушені рухи — гіперкінези, які поєднуються зі змінним м’язовим тонусом. Ці порушення дестабілізують, насамперед, поставу дитини. В неї відсутня правильна постава тулуба та кінцівок, рухи — розмашисті, зі значним порушенням координації. Тому рекомендовані лікарями вправи, які слід проводити під час фізкультурних хвилинок, передбачають активне розслаблення, вироблення плавності переключення з одного положення в інше, допомогу дорослого у складних випадках.

Розвиток дрібної моторики дітей потребує наступних видів роботи з нормалізації функцій дрібних м’язів рук:

• масаж пальців обох рук;
• пальчикову гімнастику;
• корекцію дрібних рухів під час роботи з природним матеріалом (каштанами, жолудями, горіхами, насінням квасолі, гороху тощо);
• розвиток сили м’язів рук (з використанням еспандера, силоміра, розривання паперу, розминання пластиліну, глини тощо);
• розвиток координації рухів (під час ігор з м’ячем, гімнастичною паличкою, стрічкою, обручем, геометричним матеріалом та ін.);
• малювання пальцями цифр, букв, ліній;
• використання конструкторів;
• нанизування намистинок;
• сортування монет, ґудзиків;
• роботу з мозаїкою, пірамідами.

Усі вказані види корекційної роботи спрямовані на формування графомоторних навичок, підготовку руки до письма.

Для зняття напруження при спастичній формі рекомендовано такі індивідуальні вправи: «Погладимо кошеня», «Листя опадає», «Маляр», «Полощемо білизну», «Курчата» та ін.

При геміпарезах зазначені вправи чергуються з динамічними: «Кулак — долоня — ребро», «Молоток», «Піаніно», «Пилка» та ін. Для удосконалення зорово-моторної координації застосовуються: зображення точок, ліній за зразком, використання прийомів обведення, копіювання, домальовування деталей, розфарбовування. 

Вказані вправи розвивального та корекційного характеру слід використовувати на підготовчих етапах до уроків математики, письма, читання.Зміст корекційної роботи визначається виявленням досягнень і труднощів конкретного учня у процесі опанування знань та умінь.

Наприклад, у Сашка К. (спастична диплегія середнього ступеня), учня підготовчого класу, готовність руки до письма відповідає низькому рівню. Від надмірного напруження м’язів кисті та пальців йому важко опанувати графічну навичку письма. Дитина утримує ручку в кулаку, сильно стискаючи її всіма пальцями. Йому важко виконати обведення, копіювання точок, ліній, елементів букв та цифр. Для подолання цих труднощів йому рекомендовано масаж для розслаблення пальців, пальчикову гімнастику, катання кульок, олівців, ручок обома руками, з одночасним ритмічним проговорюванням різноманітних віршиків. Продуктивна для такої дитини пальчикова гімнастика, яка сприяє розвитку координації та вправності пальців рук. З дитиною вдома також слід проводити вправи з природним матеріалом, пластиліном, глиною, піском.

ВСТУП ДО ІНКЛЮЗИВНОГО КЛАСУ ЧИ ГРУПИ